Пам'ять - нескінчена книга, в якій
записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через 85 років,
жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на землі
квітучого українського краю.
Пропонуємо Вашій увазі ознайомитися з
матеріалами, які представлені на книжковій виставці "В пам'ять про
скорботний тридцять третій". Виставка - пам'ять допоможе Вам краще пізнати
ті трагічні події в житті народу.
Кожен з нас – особистість, а усі разом ми
просто зобов’язані змінити світ на краще!
Останні 28 років свого життя Василь Барка (1908–2003), автор першого
роману про Голодомор, мешкав у покинутій водонапірній вежі на півночі
штату Нью-Йорк. Там він писав, перекладав, малював. Місцеві мешканці
називали його “святим чоловіком”111 років тому –16липня 1908-го –
народився письменник і перекладач Василь Барка.
В ніч перед
референдумом 1 грудня 1991-го два українських телеканали усю ніч
показували фільм “Голод-33” Олеся Янчука. Раніше тема Голодомору ще
ніколи не звучала для такої великої кількості українців…
А зняли стрічку за твором Василя Барки “Жовтий князь”, який став першим
романом про події 1932-33 років в Україні. Автор сам пережив голодні
роки і не лише у 30-их.
У 1932-му Василь Очерет (справжнє прізвище Барки) жив на Кубані, того року від голоду там вимерла велика частина населення. На межі голодної смерті чоловік опинився, коли поїхав до родичів на Полтавщину, де із великої родини брата залишилось кілька людей.
«Я мав на тілі щось 12 ран. Рани йшли по лініях кровоносних судин. Із них сочилася брунатна рідина. Ноги вже репалися, і така слизиста поверхня теж сочилася. Ноги пухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, там, де вже лежали мертві. Я не надіявся, що виживу. Та мука голоду аж до передсмертної лінії жахлива… то щось таке, що спалювало всю істоту»
– згадував Барка.
Через більш як десять років, коли письменник опинився у Нью-Йорку, довгий час міг дозволити собі лише одну банку риби на два дні.
«І, може, тому, що я це зазнав, тому мені пощастило в «Жовтому князі» відновити ту психологічну глибинність цієї голодової смерті. Ось, значить, як біда часом виходить на добру поправу», – згадував письменник.
Барка писав роман два роки і часто по кілька днів взагалі не вживав їжі, аби якомога точніше відтворити почуття героїв книжки. Роман вийшов у Нью-Йорку у 1963-му.
Біографія Василя Очерета містить багато неймовірних фактів: у сім років він пережив клінічну смерть, лікар оголосив хлопчика мертвим після падіння з кручі, у 1920-их йому заледве вдалось уникнути суду через оформлення експозиції в музеї у “буржуазному” дусі, через те, що назвав комуністів злодіями, працюючи вчителем фізики у школі, Очерета оголосили божевільним, йому пощастило втекти на Кубань, у 1942-му, перебуваючи на фронті, отримав важкі поранення – осколком в голову та кулеметною кулею в плече…
У 1932-му Василь Очерет (справжнє прізвище Барки) жив на Кубані, того року від голоду там вимерла велика частина населення. На межі голодної смерті чоловік опинився, коли поїхав до родичів на Полтавщину, де із великої родини брата залишилось кілька людей.
«Я мав на тілі щось 12 ран. Рани йшли по лініях кровоносних судин. Із них сочилася брунатна рідина. Ноги вже репалися, і така слизиста поверхня теж сочилася. Ноги пухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, там, де вже лежали мертві. Я не надіявся, що виживу. Та мука голоду аж до передсмертної лінії жахлива… то щось таке, що спалювало всю істоту»
– згадував Барка.
Через більш як десять років, коли письменник опинився у Нью-Йорку, довгий час міг дозволити собі лише одну банку риби на два дні.
«І, може, тому, що я це зазнав, тому мені пощастило в «Жовтому князі» відновити ту психологічну глибинність цієї голодової смерті. Ось, значить, як біда часом виходить на добру поправу», – згадував письменник.
Барка писав роман два роки і часто по кілька днів взагалі не вживав їжі, аби якомога точніше відтворити почуття героїв книжки. Роман вийшов у Нью-Йорку у 1963-му.
Біографія Василя Очерета містить багато неймовірних фактів: у сім років він пережив клінічну смерть, лікар оголосив хлопчика мертвим після падіння з кручі, у 1920-их йому заледве вдалось уникнути суду через оформлення експозиції в музеї у “буржуазному” дусі, через те, що назвав комуністів злодіями, працюючи вчителем фізики у школі, Очерета оголосили божевільним, йому пощастило втекти на Кубань, у 1942-му, перебуваючи на фронті, отримав важкі поранення – осколком в голову та кулеметною кулею в плече…
Практичні поради вчителям для проведення уроку пам’яті
Немає коментарів:
Дописати коментар